Самоцитування в дослідженнях. Який його допустимий поріг?

Самоцитування в дослідженнях. Який його допустимий поріг?

Раніше в блозі ми розповідали про унікальність наукової роботи, і як важливо дотримуватися допустимого відсотка оригінальності. У цьому матеріалі ми продовжимо тему і поговоримо про використання самоцитування в дослідницьких роботах, який його допустимий поріг, чи вважається самоплагіатом згадки на свої попередні роботи, і чи виходить це за межі наукової етики?

 

Кожна наукова стаття повинна бути унікальною (мінімум на 85%), нести нові відкриття і цінність науковій спільноті. На підставі кількості згадувань у бібліографічному списку підраховуються показники цитування. Якщо показник плагіату буде вищим за норму, статтю навіть не подадуть на рецензування, а попросять знизити його або зовсім відмовлять у виданні. Крім самоцитування існують інші види цитування, яких дотримується вчений під час написання статті:

 

 

  

 

Також існує процес порушення авторського права у вигляді плагіату та самоплагіату.

 

Самоцитування - це різновид цитування, звернення автора до своїх ранніх робіт за допомогою згадок досить великих їх фрагментів. Вчений знайомить зі своїми попередніми дослідженнями і показує читачам широку картину його наукової діяльності. Цитати варто формувати, враховуючи всі стандарти оформлення, їх відсоток не повинен перевищувати встановленої норми, про яку ми поговоримо далі. Якщо розглядати з позиції наукової етики, то поріг самоцитування досить умовний. Ці питання вимагають кропіткого аналізу і підходу. Кожна галузь дослідження, як і будь-який високорейтинговий журнал, прописує свої обмеження в самоцитуванні. Під час індексації даний вид згадок не враховується в Web of Science та Scopus, як в ВАК та РІНЦ.

 

 

Часто в наукових статтях відбувається підміна самоцитування самоплагіатом. У чому ж їх різниця?

 

Згадки на свої попередні статті необхідні для того, щоб висвітлити і довести наукову ідею, опираючись на раніше проведені дослідження. Мета ж самоплагіату полягає в тому, щоб штучно підвищити рівень цитування за допомогою посилань на свої колишні роботи, що абсолютно не підтримується науковим співтовариством і може спричинити відмову в публікації, а також знизити рейтинг автора і вплинути на його кар'єрний спад. Потрібно розрізняти цю тонку грань і дотримуватися її, оформляючи дослідження в наукометричних журналах, які виставляють чіткі вимоги до всіх публікацій. Якщо їх не брати до уваги, згадки на свої роботи будуть вважатися некоректними.

 

Як показує практика, обійтися без самоцитування дуже складно. Важко не враховувати свої попередні роботи, адже це може бути аналіз, порівняння результатів або продовження попередніх досліджень. Якщо в науковому експерименті бере участь група авторів, то відповідно будуть виникати згадки на опубліковані роботи і перехресні посилання один на одного.

 

Що ще необхідно знати кожному вченому під час використання самоцитування у своїй статті?

 

Допустимий відсоток автоцитування або цитування

Якщо автор сам цитує свої роботи – це теж зараховується в оцінку його рейтингу. Дотримуючись норм наукової етики, відсоток самоцитування не повинен перевищувати 10-12% (посилання на публікації автора статті і посилання на статті інших вчених в цьому журналі). Показники з більш високим відсотком згадок на свої роботи викликають багато питань до професіоналізму вченого і його неуважності до робіт інших авторів.

 

Правильне оформлення цитат

Якщо просто перенести згадки з однієї публікації в іншу, але неправильно оформити і не прописати посилання на опубліковану роботу, це буде вважатися самоплагіатом, до якого належить характеристики плагіату (копіювання тексту).

 

Вузька специфіка теми

Згадки на свої роботи – це неминуче явище, якщо вчений працює в якійсь унікальній темі, і ніхто інший не досліджує в ній. Тому йому в будь-якому випадку доведеться звертатися до своїх попередніх відкриттів. Така вузька специфіка наукової теми має на увазі, що інші вчені, швидше за все, будуть дуже мало посилатися на нього, так як працюють в своїх вузькоспеціалізованих галузях. Ці дії необхідні, щоб не описувати вже апробований раніше метод знову. Але потрібно стежити, щоб самоцитування не виходило за рамки допустимої норми.

 

Актуальність дослідження і його користь

Наукова робота повинна транслювати актуальні ідеї, відомості і бути цінною не тільки її автору, а й науковому співтовариству. Рецензенти журналів, що входять в бази даних WoS і Scopus, не підтримують статті, в яких часто згадуються вже відомі факти. Їх цікавлять унікальні відкриття, нові ідеї та методи в науці. Редакційна колегія може просто відмовити в рецензуванні і в подальшій публікації статті, що точно не підвищить авторитет вченого в наукових колах.

 

Припинення індексації в наукометричній базі даних

Щорічно Scopus проводить оцінку журналів і вчених, аналізуючи їх діяльність за допомогою інструменту аналізу даних «Радар». Якщо оцінка визначає порушників, показуючи нетипове зростання випусків наукових робіт або самоцитування та ін., це може привести до того, що у видання або вченого буде припинена індексація в цій базі даних.

 

Використовуючи цю інформацію в підготовці наукової роботи до публікації, кожен вчений може бути спокійним, що його робота пройде обов'язкове рецензування, буде успішно опублікована та індексована в журналах, що входять у найбільші наукометричні бази даних світу.

 

Компанія «Наукові публікації – Publ.Science» допомагає вченим дотримуватися вимог публікаційної етики, враховувати всі критерії при оформленні цитат і максимально підвищувати унікальність їх робіт. Співпрацюючи з цією командою професіоналів, дослідник може бути впевненим, що його стаття буде гарантовано опублікована в міжнародному журналі з індексацією в базі даних Scopus або Web of Science. Якщо у Вас виникли питання, напишіть нам, і ми з радістю відповімо на них.

  • Поділитися:

Оберіть, будь ласка, регіон,
до якого Ви належите